Диктант

Найважливіше риса людської істоти – це мова. Саме в цьому полягає наша відмінність від всіх інших видів – ми істоти, здатні говорити і слухати. Це не інструмент, це ми самі. Це наша сутність. Тому так важливо вчити свою власну мову – безперервно з раннього дитинства до схилу літ.
В мові зберігається і розкривається спадщина нашого народу. Тому не можливо викинути якийсь з її складників.

Церковно-слов’янська складова поєднує нас з вершинами православного світогляду та філософії – адже, хто ми без давньоруських літописів, без мудрих слів наших святих та героїв, без спадку православних містиків?
Розмаїття діалектів єднає нас з сивою архаїкою індоєвропейських часів – ці скарби, ще подекуди зберігаються на Поліссі та в Карпатах, хоч невмолимий тиск глобалізації перетирає їх на пил. Діалекти мають стати не просто незрозумілим мотлохом в скрині, а живим інструментом передачі найстаровинніших пластів нашої культури.

Великий символізм, що Бога проявленого ми звемо Словом, зі слів же складається і людська мова. Плекаймо мову у всіх її барвах, «як парость виноградної лози»!

День української писемності у Мостиська Другій ЗОШ провели у вишиванках, долучились до написання всеукраїнського диктанту